Мы в чём-то ущербные люди,
Приехавшие сюда,
Не ведаем - лучше ли будет?
Намнут ли и здесь нам бока?
Мы опыт несем поражений,
За нас двух небитых дают,
Быть может, мы выйдем из тени,
Но наш не оценится труд.
Земляне - престранные люди,
Практически не таясь,
Чужих однозначно не любят,
Мечтая втоптать всех нас в грязь.
На нас вознамерясь построить
Дорогу себе в небеса,
При нас отступает их совесть,
Не пряча при этом глаза.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
